Люблю тебе, так трепітно і ніжно,
Неначе вічно втратити боюсь.
Ти водночас такий святий і грішний
Що я кляну тебе, й тобі молюсь.

Твої обійми як ворота Раю,
Пекельний промінь на твоїх устах
Немов метелик я в тобі згораю
І воскресаю,як міфічний птах.

Автор:Мануна

Каждому - свой путь...
И у каждого - свой ад и небеса,
Но у каждого две жизни, не одна -
Та, что видится в мечтах,
И та, что здесь, где бег и суета.

Но если рискнешь -
Создай невидимый мост,
Мост над бурной рекой,
И сольются две жизни твои воедино!

Помни - ты Воин Света,
Воли, снегов и ветра,
Помни - живи не слепо,
А с верой в Любовь и Свет!

Каждому - свой путь...
И у каждого костер свой и зола,
Но знай, что Дьявол обитает в мелочах,
И ничтожный - в прошлом - страх
Когда-нибудь мир обратит твой в прах!

Один только миг -
Промедлишь с ударом своим -
И враг жестокой рукой
Две жизни твои сплавит сам воедино!

Помни - ты Воин Света,
Воли, снегов и ветра,
Помни - живи не слепо,
А с верой в Любовь и Свет!

Две жизни твои -
Та, что вокруг, и мечты,
Свет заставляет расти,
И ты привыкаешь быть Воином Света.

Помн ... Читати далі »

А я не вірю в те, що все даремно:
політ думок, любов, саме життя,
Що все пройде колись і буде темно,
Що згинуть розум, воля, почуття.

Не вірить серце, що буття не вічне,
Не вірить розум, що думки лиш мить,
Що хтось хвилини наші вперто лічить,
І,що даремно щось в душі горить.

Знайду у серці живляче проміння,
Зігрію ним твоє просте життя,
Бери любов мою, земне творіння,
Й в словах оцих знайди закон Буття!

Чому дехто любить нарікати, заламуючи руки: "Яким жортоким став світ!..."Та він був такий завжди-жорстокий і несправедливий. І в камяний вік, і в біблійні часи.
Люди завжди не задоволені життям. І це правильно, ми не можемо зупинятися у розвитку, ми повинні прагнути до досконалості. Але ж чи маємо робити так, як робимо! Чому всі такі егоїстичні й обмежені? А тому,що забуваємо просту істину:починати треба з себе! Змінювати треба себе,а не когось! Бо нарікати на жахлливу долю може кожен, та зробити щось-це вже проблема! Чому, коли доходить до діла, борються лише одиниці? Бо іншим не до того, у них надумане нещасне кохання чи щось таке. Біль у душі, звичайно, краще, ніж пустка. Та люди перейняті своїми переживаннями, не думають про тисячі знедолених, яким справді потрібна допомога. Починати треба з себе!!!Викорінювати хиби насамперед у собі, а не вишукувати їх в інших людях. Не винити своїх коханих, а самим навчитися кохати по-справжньому і знаходити в собі сили відпустити кохану л ... Читати далі »