Холод проймає тебе з усіх сторін, темрява розкриває свої обійми лише для тебе. Ти почуваєшся зайвим у цьому світі! А все чому? Тому що тебе хтось не зрозумів? Ні, аж ні як, тому що ти сам себе не розумієш... Ти впевнений у собі, у своїй силі, але це лише маска. Насправді, ти людина ніжна, беззахисна і тільки мрієш про те щоб про тебе піклувалися. Щоб тобі допомогли, щоб тебе захистили...
Вечірнє місто, ти розчиняєшся у ньому...Блукаєш такими рідними, до болі знайомими вулицями. Озираєшся на вколо і кожного разу бачиш щось нове. Вдихаєш повітря і розумієш що лише тут воно таке, таке, таке СВОЄ.
Піднімаєш голову вверх і поволі розумієш. Небо, лише воно збереже твою таємницю. Високе, недосяжне, простирається як повітряне покривало. Небо живе своїм життям і спостерігає за чужим, воно манить до себе... Я часто уявляю як ми разом тримаємо небо на лодонях. Як поволі воно робиться все більшим і більшим підхоплює нас і відносить далеко далеко. Теплий вітерець розвіює моє волосся,
...
Читати далі »