Чому дехто любить нарікати, заламуючи руки: "Яким жортоким став світ!..."Та він був такий завжди-жорстокий і несправедливий. І в камяний вік, і в біблійні часи. Люди завжди не задоволені життям. І це правильно, ми не можемо зупинятися у розвитку, ми повинні прагнути до досконалості. Але ж чи маємо робити так, як робимо! Чому всі такі егоїстичні й обмежені? А тому,що забуваємо просту істину:починати треба з себе! Змінювати треба себе,а не когось! Бо нарікати на жахлливу долю може кожен, та зробити щось-це вже проблема! Чому, коли доходить до діла, борються лише одиниці? Бо іншим не до того, у них надумане нещасне кохання чи щось таке. Біль у душі, звичайно, краще, ніж пустка. Та люди перейняті своїми переживаннями, не думають про тисячі знедолених, яким справді потрібна допомога. Починати треба з себе!!!Викорінювати хиби насамперед у собі, а не вишукувати їх в інших людях. Не винити своїх коханих, а самим навчитися кохати по-справжньому і знаходити в собі сили відпустити кохану людину, шукати щастя в самій любові навіть тоді, коли вона без взаємності, адже любов-це світле почуття, а не істеричні й егоїстичні волання на зразок: "Я себе вбю, якщо не будеш зі мною" чи "Моє життя без тебе не має сенсу". Має!!! У кожного з нас є місія на цій планеті. Тож живімо так, щоб наше існування не було даремним.
і я кажу шо життя кльове ! КАроче люди не говоріть шо життя то шняга наоборот життя це енергія ! Ну опше то всьо супер! Життя кльове ! Люди і ви супер!
"Тож живімо так, щоб наше існування не було даремним."... хм.. я би краще хотіла, щоб моє ЖИТТЯ не було даремним... А існування на те й існування, що воно не приносить користі нікому: ні самому "існуючому", ні тому, хто біля нього... А на рахунок кохання... І справді краще відпустити людину, якщо вона не хоче з тобою бути... Я свого часу так і зробила... І не шкодувала... Навіщо нав"язувати комусь своє кохання? Це зайва трата нервів, і своїх, і його.. Я відпустила... Пройшло більше року... Тепер та людина хоче мене повернути... Хоче... Але от я не хочу... Кохання - це явище тимчасове, якщо його нічим не підтримувати, це - як вогонь без хмизу - гасне, якщо полінця якогось не докинути)) Просто треба пам"ятати одне: якщо судилося - то ви будете разом... Якщо ж не судилося - можна щось змінити і зробити так, щоб судилося))... Але от чи воно вам справді треба? Одного чудового дня зрозуміти, що ти любиш не людину, а саме відчуття вічноїго полювання за нею...
Життя чудове, якщо ним вміти розпоряджатися!!! Повір Лена в тебе ще попереду, життя ще не раз тебе покарає, але й подарує най самі кращі моменти твого життя...живи-живи і радуйся життям!
0
Життя чудове, якщо ним вміти розпоряджатися!!! Повір Лена в тебе ще попереду, життя ще не раз тебе покарає, але й подарує най самі кращі моменти твого життя...живи-живи і радуйся життям! 