Пишу тобі прощальний лист на згадку лиш про себе. Надіюсь, пригадаєш ще колись, як зараз згадую про тебе. Не забувай усе, що було, я благаю! Хоча б далеко в серці збережи! І те, чого уже немає, і те, що ми не вберегли... Я все віддам за ті хвилини, за ті слова, за музику, за почуття, що з серця лине... Віддам усе! Ти лиш візьми. Чи правда є в твоїх словах? Чи совість ще залишилась у серці? Чи лиш мені все довіряв, чи все то - підступи твоєї лесті? Я так боюсь чужого болю. Боюсь тих сліз і того каяття. Боюсь закохуватись знову, бо знаю, що вже не буде вороття. Зостанешся ти в пам'яті у мене не на рік, - на все життя! І біль поселиться в моїй душі, а сум все тіло замордує. Мої очі втопляться в журбі, а потім вже ніщо не порятує... Не жаль мені цього кохання! Воно приречене на сльози і на біль. Сьогодні я пишу тобі востаннє, бо не залишив ти мені надій!<
... Читати далі »
