Кап-кап....тихо капають сльози,
і збагнути що сталось ти уже не в спромозі.
Ясним променем сонце, свій захід освітляє,
Та чомусь Його поруч біля тебе немає…..
Вже і ніч світ фарбує у тьмяні барви,
Він не прийде уже, бо покинув на завжди.
Й ранок чомусь вже свій колір втратив,
Бо занадто багато Він для тебе значив….
Тік-так….швидко бігає час,
Та зупинений він, коли сльози в очах….
І ранкова прохолода не приводить до тями,
Ти кохала його сильно, до божевілля, до нестями….
А тепер відпусти, він тобі не належить,
І дороги розійшлися, бо від тебе не залежить
Згадуй те добре, що було між вами,
А образа і сльози ….все забудеться з роками….