Кап-кап....тихо капають сльози, і збагнути що сталось ти уже не в спромозі. Ясним променем сонце, свій захід освітляє, Та чомусь Його поруч біля тебе немає….. Вже і ніч світ фарбує у тьмяні барви, Він не прийде уже, бо покинув на завжди. Й ранок чомусь вже свій колір втратив, Бо занадто багато Він для тебе значив…. Тік-так….швидко бігає час, Та зупинений він, коли сльози в очах…. І ранкова прохолода не приводить до тями, Ти кохала його сильно, до божевілля, до нестями…. А тепер відпусти, він тобі не належить, І дороги розійшлися, бо від тебе не залежить Згадуй те добре, що було між вами, А образа і сльози ….все забудеться з роками….
он друг но, он тебя кидает и эта боль не пропадает, ведь не хотела ты такой конец! горька минута розставанья , но лиш его это желанье, и ты не можешь повлиять, ведь мненье друга надо уважать! пришла домой и горько плачеш и знаєш может не увидиш, его когда то и ты обидиш, но что же делать так случилось, и нету сил что то менять, обиды, боль опять прощать , наверно надо подождать а может дружбу забывать??? Спросить в него, он не ответит Либо ответ будет плохой Тогда конец всей дружбе вашей А так не хочетса такой конец….
