Не пре чомусь на радісні вірші, Пробачте слабкість цю мені, Це не про мене, не зі мною, В житті ж не була я такою, Я не кохала, не страждала, Не відпускала й не чекала…. Хоча історії усі, Народжені в моїй душі, Це не придумане, це сталось…. Можливо з кимось відбувалось… А може…..це усе брехня, Безсмислено написана дурня…. Та пишу, бо таке я відчуваю, Хоча чи варто, я цього не знаю, Надіюся що це потрібне, Бо відбувається ж подібне?! Бо часом так потрібно знати, Що є ще хтось, хто знає як страждати, Що й у нещастях ми є не самі, Що в когось очі також є сумні, А ми ж шукаєм тих, хто зрозуміє, Підтримати й розрадити зуміє…. А тільки той, як важко нам, це знає, Хто щось подібне у душі переживає….
0
