Спізнився я на рік на два
Коли була вона сама
А зараз має вже сім’ю
Якої я не розіб’ю.

Буду страждати довго я,
Бо це кохання – це біда
З якою жити лиш мені
У ці зимові сірі дні.

Зима пройде і все минеться,
Й весна на серці обізветься
Бо рани час лікує всі
Прийде весна і в теплім сні,

Побачу я свою кохану
Яку я звечора й до рану
Чекав лиш я і дочекався
І я у неї закохався.

Кохати буде і вона
Така прекрасна й чарівна
Немов весняний день ясний
І сміх у неї чарівний

Тебе забуду я тоді
І щастя матиму в житті
Бо щастя більшого немає
Коли дві долі поєднає

Чарівне й ніжне почуття
Яке пройде крізь все життя
Його коханням називають
І люди всі його чекають.