Я часто згадую той день,
Коли зустріла я тебе,
Коли заглянула я в очі,
Коли сказала перше слово.
Чомусь відразу я відкрилась,
З тобою всім я поділилась,
Про себе все я розказала,
Ось тут напевне я й попала..!
…Попала в сітку твоїх рук,
У сітку слів твоїх, думок…
Лише з тобою розмовляла,
Тебе одного виглядала,
Лише з тобою танцювала.
З тобою добре так було..!
Чому? Чому вже все пройшло?
І справді так – вже все пройшло,
Усе минуло, загуло…
Та спогади-вони ще є,
І довго будуть у мені,
В душі, у серці, в голові.
І не проси мене забути
Забути миті ті життя,
Хвилинки радості та щастя,
Які від тебе я дістала,
І назавжди їх зберегла!
Та все чудово розумію,
Що не існує “нас” з тобою,
Що не судилось нам іти
Єдиним шляхом, до мети…