На столі троянда зів’яла стояла, Три дні радості вона дарувала, А інші дні – пекучий біль, Відгомін втрачених надій. Троянду він їй подарував, Запевняв що так щиро кохав, Але серце напевно у нього таке, Декілька днів – і кохання нове. Він забув її швидко й назавжди, Покидав, ні про що не сказавши, А вона все чекала дзвінка, все чекала про кохання слова, а вона все чекала на нього…. вже три дні не говорить нічого, тільки сльози течуть через нього. Біль образ та не сповнених мрій, Пустота слів, що говорив він їй Ось усе що залишилось з нею... Та ще троянда суха на столі…….
0
