А сьодня напишу собі,
Як несправедливо жити і мені й тобі….
Коли ти мучишся, крізь сльози смієшся,
Фиркаєш і просто так нап’єшся…
То в сердечку малому,
Не повертаючись додому…
З’являється рана під назвою кохання,
І вірить, шо все буде файно..
А ти сидиш і думаєш собі,
Чого так поперло фест мені???
Сльози біжать як фонтани,
І поболюють в сердечку рани..
А ти всередині надію маєш,
Бо все ж таки кохаєш…
Але все тупо, ти кричиш:
«Життя, чого ти мовчиш??»
А от приходить щастя в твою душу ,
Соне4ко, кицюля – дивуватися я мушу)
Оці найкращі привітання ,
І навіть найкращі цілювання…
Зате серде4ко мовчить,
І бунтує, і кричить…
Важко, важко , але ми живем,
Живем, пахнем і цвітем))