Сніг...ВІтер.. І хуртовина...
Наче сповідб матері до сина...
Дерева зляться, не посміхаються вони...
Та що це???Це початок тітоньки зими!
Але , на жаль, пора не досить вдала для кохання,
Відбуваються невгамовні змагання..
Серце каже так, а може ні,
Дійсно боляче мені...
Я знаю залишаюся одна,
Самотність - штука непроста!
Але я буду вперед йти!
Не хникати і казати :"Хочу втекти"...
А навпаки, творити , іти до своєї мети...
Казати :"Коханий, моє майбтнє - це ти"!
Але де кохання4ко тоє шукати?
За морями десь, де німці полягали спати??
Ні , воно само прийде,
Коли остання зірочка зійде...
Але я буду тебе чекати,
І в віконе4ку щоденно виглядати..
Бо я знаю, ти явишся колись мені,
Я обовязково взаємністю відповім тобі))))....