А сьодня напишу собі, Як несправедливо жити і мені й тобі…. Коли ти мучишся, крізь сльози смієшся, Фиркаєш і просто так нап’єшся… То в сердечку малому, Не повертаючись додому… З’являється рана під назвою кохання, І вірить, шо все буде файно.. А ти сидиш і думаєш собі, Чого так поперло фест мені??? Сльози біжать як фонтани, І поболюють в сердечку рани.. А ти всередині надію маєш, Бо все ж таки кохаєш… Але все тупо, ти кричиш: «Життя, чого ти мовчиш??» А от приходить щастя в твою душу , Соне4ко, кицюля – дивуватися я мушу) Оці найкращі привітання , І навіть найкращі цілювання… Зате серде4ко мовчить, І бунтує, і кричить… Важко, важко , але ми живем, Живем, пахнем і цвітем))
