Я немогу забыть твоих очей сиянье, незримо ощущать сердечка трепетенье. Лелеятьмыслью взгляд-прошедшие мгновенья. Вошла безмолвно ты в сознанье,сновиденья.
Осталса в жизни след звезды неповторимой, на небосводе моей души необозримой. В полночной тишине душевное сиянье и ласки милых рук, безропотность, лобзанье.
Необразим полет души на росстаянья, другая жизнь идет вдоль нашего сознанья. Нам суждена розлука и терпенье, а прожитое все - как миг и сновиденье.
Но немогу забыть твоих очей сиянье, незримо ощущать стук сердца, трепетанье. Лелею мыслью взгляд, прошедшее мгновенье, вошла в сознанье ты, как сон и озаренье...
Мабуть,якось так просто в світі жити- ТО якось тупо,треба мрію цю квапити! Якось процвітати,гамати і колихати, Та не маля,а мрію у пів хати! Батьки подарували тобі шанс, Життя-і не знаходь собі ваканс... Як дано тобі існувати,то живи.... Бо ти людина,та і ще люби! Но тільки голови ти не втрачай, Коли говорять,і лише вбачай! Бо як полюбиш ти внатурі, То буде вже не у культурі... Так було в мене я кохала, І справді голову втрачала! Але за місяць,може два, Я зрозуміла все,бо ше не дуже і дурна! Нічо страдала,мучилась,пройшло.... І то кохання вже ушло.. Тепер у мене всьо тайно, Так прям як співалося у пісні :"Все буде файно"
