Мабуть,якось так просто в світі жити-
ТО якось тупо,треба мрію цю квапити!
Якось процвітати,гамати і колихати,
Та не маля,а мрію у пів хати!
Батьки подарували тобі шанс,
Життя-і не знаходь собі ваканс...
Як дано тобі існувати,то живи....
Бо ти людина,та і ще люби!
Но тільки голови ти не втрачай,
Коли говорять,і лише вбачай!
Бо як полюбиш ти внатурі,
То буде вже не у культурі...
Так було в мене я кохала,
І справді голову втрачала!
Але за місяць,може два,
Я зрозуміла все,бо ше не дуже і дурна!
Нічо страдала,мучилась,пройшло....
І то кохання вже ушло..
Тепер у мене всьо тайно,
Так прям як співалося у пісні :"Все буде файно"

в своєму місті ти знову один
і життя твоє давно мов дим,
не можеш забути своє кохання
воно невзаємне але останнє

ти знову втікаєш кудись далеко,
хоч сам добре знаєш буде нелегко
і кожен день повторюєш собі
"забудь її, забудь її"

друзі твої не розуміють тебе.
та справжнє кохання, воно не пройде,
на серці твоєму глибока рана
а на устах "Маряна, Маряна.."