
Даааа, прочитала, і аж сльози на очі найшли. Жорстоке наше життя, а ми...люди, схожі на звірів, і поводимо себе як звірі, і стараємося вижити в цьому світі, завдаючи біль і страждання іншим, а інші завдають болі нам. Ми схожі на цього вовки... бо від такої болі хочеться вити. І я просто рада за ти людей... які в такий жорстокий час щасливі.
Ця картинка серйозна, і вчитуючись в вірш, хочеться допомагати...допомагати всім, і в пешу чергу тваринам!!!