Крик душі. Мовчання... Фото тримаю. Тиша... Помню секунди прощання. Губи. Руки. Вогонь. Вітер. Мрія. Далеко... Ніч. ЗРАДА. Не торкайся... Я бігла. Туди... Від тебе. Крик... Туш потекла... Ноги промокли. Калюжі... Я вже не повернусь. Пізно... Чую кроки. Це ж не ти... Гіркі капають сльози... Знову той крик... Ти пішов. Я вже не твоя. Навічно. Питань не буде... Для чого? Ти сам зробив вибір. Поставив крапку на всьому. Душа тремтить. Самотність... Чому все так?.. Незнаю. Просиш пробачення... Ні, не треба, я тебе не прощаю. Іди, я прошу, я ж тебе не тримаю... Будь щасливий з нею. Холод. Дощ. Морозить... Біль. Страх. Відпускаю... Зірки. Слова. Безкінечність... Я просто сильно тебе кохаю...
Біль.Страждання...Зрада...І цей тупий вибір..Його вибір........Але я піду вперед заради себе і близьких,і коли побачу тебе просто пройдусь гордою ходою....
Я як прочитав цей вірш, стало мені дуже сумно, я почав згадувати свій біль і зради, але все ж таки тепер мені легше, я йду вперед і тобі того бажаю Галюся.
Дякую за коментарі! P.S А більше не треба нічого писати, Альонка. Все там, в душі говорить само за себе! Ну що я зроблю якщо в мене такі сумні вірші, ну не получається в мене писати щось веселе, нема того настрою в серці!!!
Блін я так вже може 5 разів 100% читала і мені опше сподобалося так капєц!Молодець я б такого не написала точно!Так шо твори надалі таке-во файнецьке!Удачі тобі і натхнення!
0
