Ти далеко... Мені сумно... Не зігріїш ти мене Та нехай наша надія Нас зігріє обійме Тільки ти і я...І все Нам нічого більш не треба Лиш маленька крихта неба І щоб був я коло тебе Бо надія в мене є!!!
А от в моєму житті всі мої "кохання" чомусь весь час від мене кудись дівалися: переводилися в іншу школу, йшли після 9-го класу в ТЕІПО, поверталися в рідну Білорусь, їхали вчитися в Київ, про останнє взагалі мовчу... Отака от я щасливиця)))). Хоча, тепер я можу сказати, що в мене є хоч одна позитивна риса характеру - я ВМІЮ ЧЕКАТИ НА ЛЮДИНУ ДОВГО І НУДНО, але от не люблю, коли запізнюються більше, як на 10 хвилин)). А взагалі, Стьопочка, за цей вірш тобі - велиииииииииииииикий ЦЬОМ!
Віршик супер і в мене також перша любов була далеко від мене ми ростались тому що йому треба було їхати додому бо вже школа почалась а він в Тернополі ціле літо був і це все літо ми провели у двох у мене є ще надія хоча він дуже далеко від мене але колись може я ще його побачу !!!