Я не можу забути колір твоїх очей –
Просто в цьому житті їх не бачив ніколи.
Не згадаю брутально тих солодких речей,
Що тобі не промовив ні в ліжку, ні в полі.
Я усіх називаю тільки твоїм ім’ям –
Просто справжнього імені навіть не знаю...
Але те, що в нас є – я уже не віддам,
Бо тебе я...тебе я... тебе я... В нас з тобою кохання, яке не минає!
В нас з тобою кохання, якого немає! Ти мене не залишиш в цій убогій країні –
Просто моя адреса тобі невідома.
Не дасиш мені номер поміж інших мужчин –
Ми не були, не є і не будем знайомі.
Твої діти не будуть схожі зовсім на мене –
Просто фото моє ти ніяк не впізнаєш...
Але те, що в нас є – буде завжди зеленим,
Бо мене ти... мене ти... мене ти... В нас з тобою кохання, яке не минає!
В нас з тобою кохання, якого немає! Чи існуємо ми – це уже не питання.
Теорему стосунків доведемо на небі...
Ми можливо не перші, та напевне останні
Серед тих, в кого є саме те, що їм треба! В нас з тобою кохання, яке не минає!
В нас з тобою кохання, якого нема
Є!
|
0
Знаєш Юра...цей віршик нагадав мені про мене...якщо ти його написав, то тобі велика похвала! 
