І знову, як завжди, приходить вечір,
І знову сонце в небі вже згаса.
Лиш тільки зорі світять нам на плечі,
Й видніється зимовая краса.

Усюди, наче білим покривалом,
Сніг застелив дороги і мости,
Усе здається королівським балом,
Але, як Попелюшка, маю я втекти.

Мені так жаль... Не хочу я тікати,
Не хочу навіть кроку я ступить,
Та скоро пташка вже почне співати,
Й годинник вже дванадцять почав бить.

Мені так жаль... Та що поробиш?
Я черевичок свій лишу тобі.
А слід ти мій на віки десь загубиш,
Та я прийду до тебе уві сні.

Ти, може, спробуєш мене шукати
І образ мій у серці зберегти.
Ти будеш берегти і пам'ятати,
Та не дано тобі мене знайти...

Пройшли літа, я так змінилась,
Я зовсім інша, ніж була завжди.
На себе в дзеркало дивилась
І плакала від горя й самоти.

І знову, як завжди, приходить вечір,
І знову та зимовая краса,
Та вж ... Читати далі »

Ти був чи ні? Чи я тебе зіткала
Із сонцем випалених ниток льону?
Тебе кохала я чи не кохала,
Та все одно не заслужила я прокльону.

Долоню прикраду я до підлоги,
По ній тікає тінь твоя із хати,
Завмерло серце і затерпли ноги,
За що дано мені тебе кохати?

Закрились двері, душенька закрилась,
І я ходжу уже, немов причинна,
Ти так просив, щоб я тобі зізналась,
А я ж невинна, просто я невинна!

Ти все ж пішов, давно пішов, немає.
Закрив ти двері й ключ у вічність кинув.
А моє серце й досі ще чекає,
Але і ти у вічність ту полинув.

І я лежу, так довго не встаю вже з ліжка,
Я більше жити в цьому світі не повинна.
Петля. Стілець. Підбита в нього ніжка.
А я ж невинна, я була невинна...

P.S. Не переживайте, я не збираюся помирати.

Дорога, стежка, автострада,
Я всякій долі буду рада.

Для мене милий кожен путь,
Ти тільки завжди поруч будь.

Тримай за руку, очі в очі,
У сни приходь мені щоночі.

Тобі відкрию ширший світ,
Пройди життя до мене вбрід.

Поглянь на мене, я ж зоря,
До тебе пролечу моря.

Дивлюсь на тебе - місяць ти,
Зорю свою зумій знайти.

Он місяць, зірка - це вже нічка,
Все ширша й ширша твоя річка.

Та не спиняйся, прсто йди,
Не бійся глибини, ступи.

Ця річка - це твоє життя,
В твоїм житті потрібна я.

Ти не знайшов ні слова для прощання,
А я б знайшла мільйон солодких слів,
Щоб збудувати й пронести наше кохання
На ті предовгі сотні тисяч днів.

Бо ти такий, а я цього не знала,
Намалювала в серці твій портрет
Сама й сама обожествляла,
А ви із підлістю зіграли свій дует.

Вона кричала голосно, ти - тихо.
Вона сміялась, очі опустив.
Ти думав, що в коханні тільки лихо,
Тому мене ти мовчки відпустив.

Ти відпустив, а я не повертаюсь,
Я не з таких, що просять милосердя.
Хоч, може, у подушку і страждаю,
Але не дам стоптати свого серця.

Та я ж проста, я - просто так, дівчина,
Що хоче трохи ніжності й тепла.
Щоб палко покохав якийсь хлопчина,
Тулив вуста до мойого чола.

Ну я ж проста! Я хочу трохи щастя!
Щоб крикнув хтось у рупор: я люблю.
І квіточку приніс мені зненацька,
Не треба рожі, квітку польову.

Щоб міцно-міцно притулив мене до себе,
Сказав на вушко: ти завжди моя.
Йому б подарувала ціле небо
І цілу землю. Ось бери, твоя.

Щоб подивився у глибокі мої очі,
Узяв за руку, тихо так обняв.
Щоб в мої сни приходив він щоночі
І у свої мене з собою взяв.

Бо моє серце шаленіє від любові,
Яку, на жаль, нема кому віддати.
Всі почуття мої давно уже готові,
Я дуже хочу вже когось кохати.

А я б кохала віддано і вірно,
Любила б, як ніхто ще не любив.
Любов жила б у моїм серці вічно,
Її б ніякий камінь не розбив.

А он ушол оставив боль и слёзи
И больше никогда не бить в двоём
Но сердце не даёт покоя
И просто вспоминаю я о нём
О пежних радосних минутах
И минутах горя которые ми прожилы вдвоём
А сердце розривается от боли
И душу обливет кровь!!!!!!