Долоню прикраду я до підлоги,
По ній тікає тінь твоя із хати,
Завмерло серце і затерпли ноги,
За що дано мені тебе кохати?

Закрились двері, душенька закрилась,
І я ходжу уже, немов причинна,
Ти так просив, щоб я тобі зізналась,
А я ж невинна, просто я невинна!

Ти все ж пішов, давно пішов, немає.
Закрив ти двері й ключ у вічність кинув.
А моє серце й досі ще чекає,
Але і ти у вічність ту полинув.

І я лежу, так довго не встаю вже з ліжка,
Я більше жити в цьому світі не повинна.
Петля. Стілець. Підбита в нього ніжка.
А я ж невинна, я була невинна...

P.S. Не переживайте, я не збираюся помирати.