Ну я ж проста! Я хочу трохи щастя!
Щоб крикнув хтось у рупор: я люблю.
І квіточку приніс мені зненацька,
Не треба рожі, квітку польову.

Щоб міцно-міцно притулив мене до себе,
Сказав на вушко: ти завжди моя.
Йому б подарувала ціле небо
І цілу землю. Ось бери, твоя.

Щоб подивився у глибокі мої очі,
Узяв за руку, тихо так обняв.
Щоб в мої сни приходив він щоночі
І у свої мене з собою взяв.

Бо моє серце шаленіє від любові,
Яку, на жаль, нема кому віддати.
Всі почуття мої давно уже готові,
Я дуже хочу вже когось кохати.

А я б кохала віддано і вірно,
Любила б, як ніхто ще не любив.
Любов жила б у моїм серці вічно,
Її б ніякий камінь не розбив.