Ти не знайшов ні слова для прощання,
А я б знайшла мільйон солодких слів,
Щоб збудувати й пронести наше кохання
На ті предовгі сотні тисяч днів. Бо ти такий, а я цього не знала,
Намалювала в серці твій портрет
Сама й сама обожествляла,
А ви із підлістю зіграли свій дует. Вона кричала голосно, ти - тихо.
Вона сміялась, очі опустив.
Ти думав, що в коханні тільки лихо,
Тому мене ти мовчки відпустив. Ти відпустив, а я не повертаюсь,
Я не з таких, що просять милосердя.
Хоч, може, у подушку і страждаю,
Але не дам стоптати свого серця.
|
0
