Знайомі давно, любили давно,
Та разом ніколи не були.
Поводились так, ніби нам все одно,
Лиш очі за нас говорили.
Ці болі душевні, ночі без сну
Не знаю як я стерпіла…
Минуло вже все, але чомусь
Доля мені не мила!
Забула тебе (я думала так)
І ти мене нібито теж
Та раптом в очах твоїх знов дивний знак –
І щастя моє без меж…
Ми друзі тепер і я рада цьому,
Бо ти допоміг зрозуміти:
Можна весь світ віддати комусь,
Та крок перший важко зробити…
Часто стається так у житті,
Що вголос важко сказати
Коханому те, що у тебе в душі,
Та очі не можуть брехати…
