Чого усе не так, як хочу я? Та знають всі - життя річ зовсім непроста! Дає любов – люби і ти милуйся! Все , мов у казці , ти навіть не хвилюйся… Бо як настане жадана та година, Всьо буде тупо - доля ж не єдина…. Раз сонце світить, посміхається мені.. Раз серце гнітить від усякої херні… Раз місяць теплий, невблаганний… Мов крик дитяти нездоланний… А я все вірю і живу, В стражданнях мучуся і знов іду… Душа, немов у пеклі догора, Надія моя напевно помира… І пальці затерпають у відчаї з тобою , доле, Та дай мені свободи , воле! І розриваюся я на малі куски, Так як падають у осінь кленові листки… І туш тече, мов та сваволя, Сумує і гірко плаче стара тополя… Чорні сліди на білому папері, Кров тече і стукає у двері… Розлука… Пітьма…Дим… Напевно, буду я ще з ним..
Життя взагалі дуже складна штука..як гра..постійно потрібно грати,бо якщо відкриєшся серцем-програєш..А взагалі весь цей ліричний відступ просто щоб висловити деякі мої філософські думки)))Постарайся жити простіше,не приймай все так близько до серця))По собі все це знаю,колись була така наївна..Теж писала такі вірші...Але тепер змінилася..У віршах моїх тепер більше волі,гордості....Затямила 2 важливі штуки:1-що не робиться,робиться на краще!(навіть якщо іноді здається навпаки),2-життя таке багатогранне!в ньому потрібно все спробувати,і щастя і болю!Головне ніпро що не жаліти!
0
