Ти приходиш до мене щоночі в той момент,коли міцно я сплю-зазираєш в заплакані очі і шепочеш не плач-я люблю-І слова твойі чую душею,і крізь сон усміхаюся тобі твої очі палають над мною в невимовній глибокій журбі..... Ти жагуче мене обнімаєш-в тих обіймах я млію ві сні,поцілунками душу виймаєш,вириваєш ти серце мені..........Відкриваю заплакані очі,навкруги порожнеча німа-в тишині таємничої ночі-мого щастя нема,як нема.....
Наївне ще дитятко, Ведмедик у руках, Неначе зайченятко, Стрибає на ногах! Гарнесеньке малятко Не вміло ще кохать! І свого принца мать!
І це мале дитятко, Вже виросло тепер Ведмедик вже помер! Не те вона малятко, Навчилася кохать. Та зрозуміла зараз, Що принца їй не мать! Їй серце розбивали, Так боляче було! Й самі образу мали, Всі швидко забували Кохання було мало, А вона собі ридала! Їй боляче було Хотілось так кохати, Щоб серце не боліло, А від кохання мліло!!!
Другому я скажу "Люблю...", И он поверит, нежностью пылая, И я клянусь себе, что я так поступлю, Я - независимая, я - другая.
Он не увидит лжи в моих словах, И о тебе, конечно же, не будет речи, Я буду жить в мечтах своих и в снах... Любя и ненавидя, в ожиданьи встречи..
Я так хочу увидеть вновь тебя, К щеке твоей ладонью прикоснуться, Но я не сдамся, ни за что и никогда, Мне непозволено, нельзя мне оглянуться...
Ты не узнаешь, нет, ты не узнаешь никогда, От всех я скрою чувства, что пытаю.... Я боль похоронила навсегда В любви, тепле... лишь для кого?... не знаю...
