люблю життя Я люблю його Але найбільше смерть Бо це і є воно Мрія всього мого життя Померти затонувши Я люблю біль Я звик до неї Я люблю все незупинне Болюче та жахливе Я мрію про це Як ви мрієте про мир Я закохався у біль І тепер розтатись не можу Вона стала невідйємною частКОЮ Без якої я жити не хочу Вона дарує мені сенс У цьому житті Вона подарує мені смерть Коли небудь вночі Я люблю сильну біль Знущання над мною Нехай я болісно помру Без сили та енергії
Зараз я хочу освідчититися тобі в коханні - цьому відвертому, вічному почутті. Я люблю тебе! Yo te querro! I love you.Як це ти неназвеш, моє почуття залишиться тим самим коханням. Я люблю тебе давно і палко. Це почуття не прийшло раптово. Воно росло разом зімною, змінювалося. Спочатку воно було слабким і ніжним, немов перша весняна квітка, пізніше - безглуздим та кумедним, немов перші кроки дитини. А тепер це ні з чим не зрівняний гірський потік, що несе мене у невідомість. Я незнаю, що буде зімною завтра, з ким буду наступної миті. Але я знаю одне Я ТЕБЕ КОХАЮ! Ти можеш не розуміти, осуджувати. Та прийде час, і ти згадаЄш мене. Я не буду тебе переслідувати. Мені достатньо знати, що ти Є десь. Можливо, щовечора ми дивимося на одну зірку - і загадуЄмо бажання. Але ти - це ти, а я лише весняний промінь сонця, що ніжно торкаЄться тебе. Мені нічого не потрібно від тебе. Я лише хочу знати, що ти - десь поруч. Мані хочеться
... Читати далі »
