|
Це не війна між нами,
Це лиш азартна гра.
Ми граємо своїми почуттями,
Але завершити її пора.
Адже чим довше граєм,
Тим вищий наш азарт.
Він почуття загострює й вбиває.
У нашій грі немає карт.
Ми робим ставки не на фішки,
А на свої лиш почуття.
Щодня ми думаєм «ще трішки»,
Та не закінчується гра.
Вона так сильно заманила,
Що вже злилась з нашим життям,
Думки всі наші полонила
І ми не бачим в ній кінця.
Ми їй віддали усі сили,
Ми їй віддали свою кров.
Гра почуття нам підмінила,
Бо ж думав ти, що це любов.
Та це лише азартна гра,
Яку завершити пора…
Пробач…
|
