Минає час, любов дедалі любить нас, Але нема чогось у нас з тобою. Нема тепла рук твоїх зімною. Немає ніжних вуст твоїх на мому тілі, А як я б цього хотіла. Торкнутись рук твоїх, плечей і Ніжним поцілунком пригорнути все... Але не можу, тебе нема зімною поряд. І це все вже не дає любові жить, І все це може лиш щасливий випадок рішить!
Чому любов минає? Чому більш її енмає? Чому не можем ми вберегти тієї миті... Коли були удвох... разом?! І все це крапка в нашій пісні, остання нота і... Не дописать уже слова у ній. а як хотілось заспівать її дуетом... Але не грає музика уже! Закінчилась мелодія остання... І все закінчилось у нас з тобою..., А як хотілось щоб вона заграла іще хоть раз для нас...!
Вона палила його останю фотографію, але відчуття було ніби вона спалювала частинку себе. два роки разом... два довгих роки, за цей час були і сори і скандали, іноді вона даже йшла думавши шо це кінець, що більше не вернеться, але всеодно верталася назад. но цього разу всьо було по іншому - це був кінець, кінець всьому....довитися як догоряЄ його усміхнене, рідне, до болі знайоме і таке любиме лице вона закричала і постаралась витягнути фотографію з вогню, но вона тільки попеклася і плачучи повільно лягла на холодну підлогу. викреслити його з життя виявилося не так просто як вона думала, бо він був її життям, центром всього.... він пішов і більше не повернеться, бо вона сама відштовхнула його і сказала такі слова яких він ніколи не вибачить. всі речі нагадували про нього: ось медведик якого він подарував на день народження, вона тоді ше здивувалася як він догадався шо з самого дитинства вона хотіла получити саме такого
... Читати далі »
