Чо згадуєш?
Чо залишаєш?
Чо плачеш,
Але чо кидаєш?
Чо віриш,
Коли від брехні око міриш,
А зуби шкіриш?
Чо дуєшся?
А потім хмуришся?
Чо наодинці з почуттями
Немов з розпусними сльозами,
Ти мрієш про кохання,
А чуєш натомість вітра колихання..
ЧО ти втрачаєш?
Хоча любиш і про це знаєш::
Може надію маєш?
І посмішкою зігріваєш?
Може, віра затаїлася десь там ,
Це важко догадатися всім вам!
Може, любов вирує,
І корисні слове4ка чує))
Але це не може, це дійсно так
Можливо, це як завжди знак?
А може, просто поцілунок долі,
Що вимагає витривалості і сили волі??
Мені не важко як завжди,
Усмішка горить , є пам’ятні сліди =)
Бо все ж таки любов існує,
І навіть матінка природа чує))

якщо я є, то де і ким?
якщо нема? чому я відчуваю?
якщо життя в мені живе,
Чому його я зневажаю?
Якщо ні кого не кохаю,
Чому тоді я так страждаю?
Чому коли сиджу я в самоті,
Мене не полишають ці думки?
Чому питання за питанням?
Чому немає відповідь на них?
Чому свій час я проживаю,
У безнадійності й самотності своїй?

Таємний Друг!