Наївне ще дитятко,
Ведмедик у руках,
Неначе зайченятко,
Стрибає на ногах!
Гарнесеньке малятко
Не вміло ще кохать!
І свого принца мать! І це мале дитятко,
Вже виросло тепер
Ведмедик вже помер!
Не те вона малятко,
Навчилася кохать.
Та зрозуміла зараз,
Що принца їй не мать!
Їй серце розбивали,
Так боляче було!
Й самі образу мали,
Всі швидко забували
Кохання було мало,
А вона собі ридала!
Їй боляче було
Хотілось так кохати,
Щоб серце не боліло,
А від кохання мліло!!!
|
0
