Це не війна між нами, Це лиш азартна гра. Ми граємо своїми почуттями, Але завершити її пора. Адже чим довше граєм, Тим вищий наш азарт. Він почуття загострює й вбиває. У нашій грі немає карт. Ми робим ставки не на фішки, А на свої лиш почуття. Щодня ми думаєм «ще трішки», Та не закінчується гра. Вона так сильно заманила, Що вже злилась з нашим життям, Думки всі наші полонила І ми не бачим в ній кінця. Ми їй віддали усі сили, Ми їй віддали свою кров. Гра почуття нам підмінила, Бо ж думав ти, що це любов. Та це лише азартна гра, Яку завершити пора… Пробач…
я згодна.. але, на жаль, в даній ситуації по іншому не получається.. і дуже хочеться з цим покінчити.. але і закінчити не получається... все якось не так... вже не знаю шо робити.... дякую за коментар...
0
