одним словом, недавно в нашому гуртожитку сталась знаменна подія-наші "діди"-пятизполовиноюкурсники(прости, Боже, таке слово, маразм повний) завершили своє епохальне і шумне проживання по-сусідству з моїм скромним блоком.жалітись на них смислу не було, прекрасні сусіди, хоча будучи кевенщиками, ці паскуди часто мну доводили до колік в животі своїми приколами.ну і ше заопівнічними концертами, але через півроку організм привик спати навіть під Страдіварі на всю катушку. переселили до того блоку до єдного старожила Сари штири млодих паскуд-джигітів, котрі тихо , ще з першого тижня довели мну до стану білої гарячки.почалось все з вівторка після сесії, коли нарешті вся банда буля в зборі. наші молоденькі рішили, що коли в нас живуть, і є нашими сусідами, то це АБСОЛЮТНО НОРМАЛЬНО кожного вечора приходити до нас просити презервативи в стилі-Дівчата, ми тут , тіпа, кохання знайшли, срочно треба, плз.гаразд, ми як нащадки гіпів, не проти вільного кохання , але хлопці, совість май
... Читати далі »
Котику мій, як добре, що ти мене розумієш! Розумієш мою любов, мою душу, мої пісні. Гірка реальність – це розуміння ти випливаєш віршами іншій. Ти жорстоко вичерпуєш натхнення з моїх очей і несеш сині діаманти творчості їй. А я плачу. Вщент розтрощені снаряди розпачу повстали проти нас. Тобі байдуже. “Я постараюсь бути тобі добрим другом”, - кажеш ти і в цей час повертаєшся спиною до реальності, яка німим “дякую” виривається з моїх вуст. Момент істини. Присяга вірності – це найбільша помилка мого життя. А тобі байдуже. Я забуду про твої обійми, цілунки , слова, та навряд чи забуду твої очі. Боже! Як змінилися твої очі! А тобі байдуже… Добре, я закопаю в землю паросток своєї любові. Може, від холоду він і загине. Однак, що буде, якщо любов виросте!? Буде пізно…Електричний спалах сарказму полине в твою сторону. Кінець. Життя – не кіноплівка. Тому досить труїти мозок порнографією. Я тебе люблю. Котику мій, шкода, що так вийшло. Вибач. А натхнен
... Читати далі »
Повільно крізь щілину пролізла тиша. Ми стояли одне навпроти одного і дивились у самісіньку душу. Я з відчаєм, ти з порожнечею. Намагалися бути кращою за неї. Але тобі усе в житті байдуже. Хоча я знаю, що лише ширма, маска, спосіб життя. Під час цієї вистави-драми на 87 дій вона так і не відкрилась, приховуючи усю загадку, красу, зрозумілість, сенс, сюжет, ідею, таємницю, захопливість, кульмінацію і розв’язку комусь іншому. Я ніколи не буду тою іншою, тому що така вільна , що можу фліртувати з небом, тому що така не передбачувана, що будь-якої миті можу полетіти птахою в теплі краї… Мабуть, це я вкрала бісер твоєї душі. Сплела Вінок із фіалок моїх почуттів, подарувала тобі…Де ж він тепер??? Скажи!!! Зал мовчав…У нашій виставі немає глядачів…Є тільки ти і я. Та ще ця тиша, яка мала зблизити нас. Вона ж лише забрала тебе з собою і не лишила жодної щілини для мене. Піднялася моя завіса... Зостались і небо... Нікому не потрібн
... Читати далі »
