Головна » 2007 » Лютий » 25 » історія про кохання в матеріялістичному огляді рідкісної паскуди
історія про кохання в матеріялістичному огляді рідкісної паскуди
16:50:04
одним словом, недавно в нашому гуртожитку сталась знаменна подія-наші "діди"-пятизполовиноюкурсники(прости, Боже, таке слово, маразм повний) завершили своє епохальне і шумне проживання по-сусідству з моїм скромним блоком.жалітись на них смислу не було, прекрасні сусіди, хоча будучи кевенщиками, ці паскуди часто мну доводили до колік в животі своїми приколами.ну і ше заопівнічними концертами, але через півроку організм привик спати навіть під Страдіварі на всю катушку. переселили до того блоку до єдного старожила Сари штири млодих паскуд-джигітів, котрі тихо , ще з першого тижня довели мну до стану білої гарячки.почалось все з вівторка після сесії, коли нарешті вся банда буля в зборі. наші молоденькі рішили, що коли в нас живуть, і є нашими сусідами, то це АБСОЛЮТНО НОРМАЛЬНО кожного вечора приходити до нас просити презервативи в стилі-Дівчата, ми тут , тіпа, кохання знайшли, срочно треба, плз.гаразд, ми як нащадки гіпів, не проти вільного кохання , але хлопці, совість майте, а коли не маєте, то купіть, продам дешево(совість), але ж ні.після того сталась ше одна подія, з котрої ржав цілий поверх))))з легкої руки проживаючих в мому блоці. як шановане панство си знає, мій гуртожиток-то є творіння будівничих країни Си-Ри-Си-Ри, тому стіни принципово в таких домах не є звукоізольованими)))особливо санблоки))))такек враження, що будівничі особливо витоншили тамошні стіни) отже, коли до того нашими сусідами були невгомонні кевеншики, звуки зза стінки чулись, але точно ідентифікувати їх якось було тяжко. сам страх почався з середи.коли одна персона(я) приймала дивом душ ТАМ.брудні думки в сторону, але саме тоді все почалось.зза стінки почувся звук типу"ну шо ти боїшся" і за пять хвилин дівина таки перестала боятись, судячи знову з тих таки звуків.чесно кажучи, перший раз слухати було смішно.правда, коли все скінчилось,ну буквально за пять хвилин, було ше смішніше.за десять(ДЕСЯТЬ!) хвилин історія повторилась знов, рпавда ввесь процес пройшов ше скоріше-хвилин десь три.тут моє терпіння починало здавати.коли за парою номер 2 до ванни сусід ввалилась наступна пара, ми так скромно сказали стіні, шо чи не могли б вони робити все тихше.стіна хвилину певно мовчала))))) через три дні така історія починала кумарити, харити, як вам си завгодно.але терпець ввірвався першим не мені))))а однокімнатникам моїм)вони тоді пішли зясовувати, як би так можна було все робити не в ванні)))))відповідь була одна-"ну пойміть, кохання, приперло, ну ви люди, чи не люди?".отака історія про "кохання" за стіною.мораль одна-думайте, може за стіною сидить одна мала , дурна, слаба на голову, яка про вас всім розкаже і пожаліється))))і так далі. РS.Стьоп, не забуть заповідь"не убий", писала, шо в голові було
0
Історія прикольна))))) а ти казала вбю))) В кожної людини свої думки...І як би не було це твоя стаття, респект)))))
