Котику мій, як добре, що ти мене розумієш! Розумієш мою любов, мою душу, мої пісні. Гірка реальність – це розуміння ти випливаєш віршами іншій. Ти жорстоко вичерпуєш натхнення з моїх очей і несеш сині діаманти творчості їй. А я плачу. Вщент розтрощені снаряди розпачу повстали проти нас. Тобі байдуже. “Я постараюсь бути тобі добрим другом”, - кажеш ти і в цей час повертаєшся спиною до реальності, яка німим “дякую” виривається з моїх вуст. Момент істини. Присяга вірності – це найбільша помилка мого життя. А тобі байдуже. Я забуду про твої обійми, цілунки , слова, та навряд чи забуду твої очі. Боже! Як змінилися твої очі! А тобі байдуже… Добре, я закопаю в землю паросток своєї любові. Може, від холоду він і загине. Однак, що буде, якщо любов виросте!? Буде пізно…Електричний спалах сарказму полине в твою сторону. Кінець. Життя – не кіноплівка. Тому досить труїти мозок порнографією. Я тебе люблю. Котику мій, шкода, що так вийшло. Вибач. А натхнення залиш іншій.
людям свойственно мінятися.. і зачасту їх якраз кохання і міняє...мого друга так вже поміняло старого друга якого я 17 років знаю.... мені тепер його не вистачає..... того старого безолаберного хлопа ) з яким я пив пиво і гнав... життя це життя =).. і чесно кажучи ліпше б автор нормально підписався..... якшо це слова до когось звіцци.. люидна повинна знать.. ІМХО
коли чесно, колись читала Панова, там такі були малі Оси-народець, який займався виключно таким депресивним самокопанням, без кінця складаючи безкінечні балади , притому будучи абсолютно обмеженими істотами через життя в підвалах)))))ну от, я майже бачу їх тут)))))стьопа, не вішай мну за це перечитала-але маразм пишу.
0
старого друга якого я 17 років знаю.... мені тепер його не вистачає..... того старого безолаберного хлопа ) з яким я пив пиво і гнав... 
перечитала-але маразм пишу.
