Скажи мені чому любов минає? Чи може геть її не має? А може хтось її вбиває..? Словами, вчинками, думками? А де вона живе? У серці? Чи в душі? Мабуть у всьому тілі, у кожній кліточці моїй. Скажи, чому саме до тебе? Ти ж не найкращий, знаю це, Але чомусь в мені любов живе. Це почуття мене з’їдає і бачу я – мене не має, є тільки ти, один, єдиний… Скажи, а може це хвороба і ліків до її нема, хочу стривай, забула є Одні - це час. І скільки ж часу треба, щоб тебе забути, день два, три, А може рік чи ціла вічність… Ніхто не знає, Так є в житті – це ціла теорема, поки ще не доведене ніким. Повільно, тихо, непомітно проник в моє єство і став частиною мене, Як руки, ноги, голова, яких не можна від’єднати. І кожен день по краплі я тебе приймала, а потім мало стало… Ти як наркотик, та зупинитися не мала сили уже, так солодко мені було. А ти труїв, труїв, ламав мене, аж поки цілого нічого не зосталось. Тепер не знаю я, що є в мені, а що було. Ти випив всю мене, здобув трофей, а потім викинув сміття А я вже жити не могла, а ні секундочки буз тебе. Мені хотілось бігти вслід тобі, кричати « Стій, не йди…!» Та стримала якась не переборна сила, чи може…Ангел-охоронець зупинив. І з часом я забула точніше вирвала тебе з життя, із кров’ю, із своєю Так боляче було не знаю, як змогла. Тепер немов сухий листочок клену, який колись ще був зелений Кружляю по життю, і хочу повернути бажання жити врешті-решт! Скажи мені, чому любов минає? Чи може геть її не має?
0
ГАРНО ДУЖЕ СУМНО АЛЕ ПРАВДА