Так сумно...тебе нема поряд, Холодна осінь прийшла, Обходить мене стороною.... Банально дивлячись в бік Усміхнувшись закрию я очі І згадаю, що в світі є ти. Ти не принц,не король і не лицар, Та для мене коханий лиш ти!
ЧИ ЛЮБЛЮ ЩЕ ТЕБЕ? ВЖЕ НЕ ЗНАЮ. Я НЕ БАЧУ ТЕБЕ, ТОМУ Й НЕ БОЛИТЬ НЕ ЗГАДАЮ НІ ЧОГО, ЩО БУЛО В НАС З ТОБОЮ І ЗАБУДУ ТЕБЕ НАЗАВЖДИ! Я ДОБ*ЮСЯ ТОГО, ЩО ДАВНО ВЖЕ ХОТІЛА: НЕ ЗАПЛАЧУ, НІКОЛИ НЕ ВПАДЕ СЛЬОЗА ПРОПАДУТЬ ПОЧУТТЯ ЗНОВУ СТАНУ ЩАСЛИВА ПОЛЮБЛЮ РОЗЧАРУЮСЬ А МОЖЕ І НІ ТА НІКОЛИ Я БІЛЬШЕ НЕ ЗАСУМУЮ БЕЗ ТЕБЕ І ПРИ ЗУСТРІЧІ ЗНОВУ НЕ СКАЖУ ЩО ЛЮБЛЮ ПРИВІТАЮСЬ І ДАЛІ СОБІ ПІДУ ТИ НЕ МІЙ, Я НЕ БУДУ ЗА ТЕБЕ БОРОТИСЬ НАДОЇЛО ТЕРПІТИ ОБРАЗИ ТА БІЛЬ ТИ СВІЙ ВИБІР ЗРОБИВ ТИ ПІШОВ! А ТЕПЕР НЕ ВЕТАЙСЯ!! НЕ НАГАДУЙ ПРО СЕБЕ НІКОЛИ МЕНІ ХОЧЕШ БУТИ ХОТЬ ДРУГОМ? НІ НЕ ВИЙДЕ НІКОЛИ НЕ ДОВІРЮ ТОБІ Я НІЧОГО ТЕПЕР МИ НЕ БУДЕМ СВАРИТИСЬ І НЕ БУДЕМ ДРУЖИТИ НЕЗНАЙОМИМИ СТАНЕМ ЯК БУЛО ЦЕ КОЛИСЬ Я НЕ ХОЧУ ВЕРНУТИ НІЧОГО,ЩО БУЛО ТИ ПШОВ... ... Читати далі »
А в неї виросли крила, Бо так вона сильно любила… Бо серце сповнене щастям, Бо ще їй не було краще. Душа її в небо взлетіла, На тих невидимих крилах, Погане все просто забулось, Та тіло внизу залишилось. Але, як небо і земля, Нажаль, як вогонь і вода, Їх неможливо розлучити – Душі без тіла не прожити… І політавши, поблукавши, Всім почуттям своїм віддавшись, Вона на землю опустилась, З своєю долею змирилась. Крила тепер від всіх ховає, І лиш в думках своїх літає...
Пригадай, як ми ніжно кохали Як боялись сказати хоч слово Очі жаром любові палали Й не відводили погляд ми знову Пригадай, як дивились у вічі Поцілунку боялись як діти Говорили слова ніжні й вічні І незнали де потім подітись Чесними були ми, і без обману, Совою серця ми говорили Та почуття оповились туманом Ми ненароком кохання розбили Пригадай наш той вечір останній Те, як ми розлучились Пригадай наше ніжне кохання І скажи, ну чому отак сталось???
