Можливо й створений для мене ти,
Та не судилось бути нам разом,
Неначе світло промайне життя
Може даремно? Може і не так?
Ти обнімаєш когось в стороні,
Мовляв слова, які чекаєш ти.
Усе не так як нам усім здається,
Нічого в Світі вічного нема...
Живем в брехні із болем в серці,
І робимо вигляд ніби все нетак.
Та я дивлюсь, дивлюсь в твої брехливі очі
І знов скажу, що вірю я тобі,
І Вам скажу чому таке я роблю,
Бо дуже сильно я його люблю!

 

 

Та що любить...