Можливо й створений для мене ти, Та не судилось бути нам разом, Неначе світло промайне життя Може даремно? Може і не так? Ти обнімаєш когось в стороні, Мовляв слова, які чекаєш ти. Усе не так як нам усім здається, Нічого в Світі вічного нема... Живем в брехні із болем в серці, І робимо вигляд ніби все нетак. Та я дивлюсь, дивлюсь в твої брехливі очі І знов скажу, що вірю я тобі, І Вам скажу чому таке я роблю, Бо дуже сильно я його люблю!
Миттю, хвилиною... Закриєш ти очі Згадаєш старе Можливо захочеш вернути мене?! Та піду у далі,покину тебе Незнаю чому, я люблю тебе. У спогаді чорному світло горить Це ніжна любов до мене летить Відвернусь від тебе, Скажу "не люблю" Ти думаєш правда? Я знову брешу!!!
