Душа стікає краплями яду і гіркоти, комок стоїть в горлі, заважаючи дихати. Ти знищив мене, порвав на дрібні шматочки, і минулого вже не повернути. Мені хочеться кинути тобі в обличчя залишки своїх почуттів. Мені дуже боляче і образливо. Чому? Ти, як кат, вирвав моє серце, і стратив мрію. Душа ридає, не в силах приховати гіркоту втрати, і лише дощ стукає у вікно косими струменями – він прийшов на похорони моєї любові. Він поклав на її могилу мої сльози і залишки серця, припорошивши зверху минулим. Я звикаю жити без тебе і вчуся всьому наново: дихати, дивитися навколо, існувати без тебе. Позаду гіркота, сварки, сльози, приниження і дзвінки – позаду любов. Я знищила тебе. Пам'ять замкнута на замок, а відчуття спалені навік. Лелію свою ненависть, інакше помру від туги... Інакше знову буду тебе любити. Я одержима бажанням забути тебе. Серце боляче стискається, але я вирву з нього з коренем всі почуття до тебе, я катуватиму душу і ненавидітиму тебе.
... Читати далі »
