Если не любиш девчонку
Не смей ее целовать,
Если не любиш девчонку
Не смей своей называть!
Ведь поцелуй первый
Не трудно бывает понять,
Как больно, как страшно
Тебя ей потерять.
Она о том мечтала,
Только тебя и ждала
На веки твоей бы осталась,
Но только не смогла!
Ведь ей то лет мало,
Ей только книги читать.
Она читает, мечтает
А ты захотел все отнять.
Отнял и ушол своей дорогой,
Других обнимать, целовать!
Но только прошу тебя,
Чесных не трогай,
Чесных не надо морать!
Если не любиш девчонку
Не смей ее целовать,
Если не любиш девчонку
Не смей в любовь с ней
"ИГРАТЬ!"

Як жаль... Все минуло. Як жаль... Ти любив, я любила... Ти забув, але я не забула! День за днем, ніч за ніччю згадую кожну мить. Здавалось, нічого особливого і не було, але все - таки це щастя. Ти дарував мені усмішку й погляд, які казали: "Я тебе люблю!" Мені більше нічого не було потрібно. Лиш півслова, лиш півпогляду і серце співало. Спочатку я сама цього не розуміла. А коли зрозуміла... МУКИ. Спочатку муки страху, несміливості. Потім муки кохання. Солодкі муки. А далі... Далі муки розлуки... Раптом ти перестав дарувати мені усмішку і погляд. Ти дарував їх іншій! Я вже не бачила в них слів: "Я тебе кохаю!" А потім... Удар грому! Однієї жорстокої миті я побачила у твоїх очах ненависть. Того дня я ніколи не забуду. Я мріяла поставити тобі лише одне питання:"За що так суворо? за що?..."
Але гордість перемогла...