Я можу помилятись, але ти певне бачив ті крила за моїм плечем.
Я схильна не схилятись, та це для тебе значить, що ти від мене не втечеш.
Де ти знайдеш такого ангела як я, ангела як я ?

Я хочу сподіватись, що ти мене впізнаєш, по світлу із моїх очей.
Я здатна не здаватись, це просто означає, що ти від мене не втечеш.
Мені би тільки натяк, та я одним би словом розпутала твої зв’язки.
Мені би тільки знати, що ти тримаєш слово не плутати мене ні з ким.
Якщо не будем разом , то це напевно стане найбільшою з твоїх невдач!

Моя надія вже померла,
Хоч і боролась із останніх сил.
Проте нещастя їх роздерло
Немає в мене більше крил.
І ось сижу у безнадії
У відчаю, що охопив мене
І через ці усі події
Потік свідомості веде
А може вітер мене візьме
В свої обійми мляві?
А може й ні. Скрізь вже
Дощу потоки вигравали,
Котились хмари величаві,
І в одну мить - яскраву, грізну,
Мою гідність розтоптали,
Немов бляшаночку залізну,
Немов слабенькі ті корали...
Що тихо й ніжно в морі сяють
Хвильки смертної чекають...

Та що любить без надії!!