Шукаю тебе в кожному заході і сході, в кожному подиху вітру, шелесті листя, крику чайок, шумі прибою, під гарячим промінням літнього сонця і в краплі весняної грози. Шукаю твій силует, твій погляд, тепло твого тіла, шукаю навколо промінчики, розкидані тобою. Питаю себе: де ти? Але лише ехо котиться по пустих вулицях, стукає в серце, що окам'яніло, і кожного разу болем повертається в мою свідомість. Невже не народився ще той, хто може бути сильним тілом і ніжним душею, той, хто, як і я, радіє кожному заходу і сходу, хто живе тут і зараз, а не в минулому або майбутньому.
Де ти, моє друге «я»? Адже світ дуальний, він складається з чорного і білого, як китайська монада, з добра і зла, з інь і янь!!! Я чекаю, що в тобі народиться усвідомлення того, що життя просте, як білий лист паперу, і загадкове, як квадрат Мальевича. Я чекаю твого переродження і нашої зустрічі. Ми будемо, до всього відноситься просто, не ставлячи оцінок «добре» або «погано», нічого не заперечуючи і нічого не прий ... Читати далі »

Вибач, за те, що не любила,
За те, що поруч не була…
За те, що вірною, чутливою…
Не зуміла бути я.
Вибач, за те, що ти кохав,
А я цього не цінила.
За те, що все ти мені дарував,
А я цього не хотіла.
За те, що ти мене цілував
А я …”люблю” не говорила.
Вибач, за те , що не любила…

Дозволь мені тебе розлюбити?
Тільки тихо, не треба слів.
Для мене в житті все не нове,
Хоч ніщо в ній неповторить.
Невже з сердцем раба можно жити?
Знаю все наперед додрібниць.
Все, дійсно, в житті не нове,
Дозволь мені тебе розлюбити?
Я могла б тебе й не питати,
Тільки хочу щоб готовий був ти.
Боже мій, як в житті все не нове,
Хоч ніщо в ній неповторить

Любов - це голос слепіго й пророка;
і ворог, й товарищ: жар, топлених льдів.
Сповзає сльоза по щоці одиноко -
З пожарів, ревущих в серці моїм.
Бушує дихання, мене з ніг збиває,
Й нема спокою жадним очам.
Яка ж та безодня, вершина яка то...
Невже не знаєш ти це сама?!.
Любов - це рабство і це є свобода;
Цілительство пекла. Не віриш?Надпий.
Хворобне прозріння, гореч нежданна;
Де навіть прозріння - краплинка тепла;
Де навіть безсилля –велика є поміч;
І навіть печаль безмежно легка.
Просторість натяку міцніше, чим сталь;
Коли пять хвилин - безкінечна даль…
Коли під ноги ти стелиш гординю,
Без тіні сумління походиш по ній,
Коли жертвуєш всім чим ти можеш
Прагнучи виправдатись. Але чи варто тобі?