Світи, моя зірочко, вдалині. Тут я, як ніколи, близький до тебе. Куди ж поділися всі мої печалі? Де та тривога, що ще 5 хвилин тому розбурхувала моє серце? Все кануло в темну безодню. Внизу так принадно мерехтять вогники. Мені здається, що на цій землі залишилися тільки ти і я. В своєму недовгому житті я не зробив нічого, щоб піддати це оцінці людей... А зірочка так і вабить до себе своїм теплом і одночасно холодить душу світлом... Останній крок, як він схожий на перший... А безодня вабить до себе своїм туманом. І мені здається, що я полечу, охоплений мороком вічності. Я поклонявся їй, як божеству. Тепер я преклоняюся перед могильною плитою з фотографією моєї коханої. Чому все так вийшло? Як я можу жити, якщо вона мертва? Немає тієї, кому я збирався присвятити все своє життя... Боже, я тобі не раз молився, щоб ти з'єднав нас знов. Я повертався в порожню квартиру, включав телевізор і дивився на марні спроби людей змінити щось в цьому житті. Світ жорстокий, а безодня так і вабить своїм спокоєм. Мені все більше і більше хочеться потонути в її обіймах... Як важко і одночасно просто зробити крок назустріч своїй милій. Я набираю в легені повітря, піднімаю ногу... Потерпи мила, я знаю, що ти мене чекаєш. І ось я лечу... Який прекрасний вітер, що обдуває моє тіло. З кожною секундою він стає все сильнішим і сильнішим. Темнота вперемішку з хаотичними вогниками вже поглинула всю мою плоть і понесла мене на крилах мрії до моєї коханої. Мені вже все одно. Без тебе немає мене, без мене немає тебе. Як часто ми повторювали цей закон любові. А ти мене так зрадила. Але я вже йду до тебе. Світи, наша дороговказна зірка, ти нам вже не станеш в нагоді. Мене чекає вічність і моє кохання.
2 Галя: Зараз скажу, мабуть, дурницю... І вам усім це може не сподобатися, але... Я вважаю, що егоїстично закінчувати власне житття самогубством... Якщо вже так сталося, що хтось один помер, то інший просто мусить жити... Хоча б заради пам"яті про того чи ту, кого він/вона любив... Можна зробити багато чого хорошого в ім"я того ж таки кохання... Та й крім того всього, є ж іще батьки, друзі, близькі... Треба думати й про них! Багато людей віддали б усе, щоб жити, в той час, коли інші вирішують піти з життя самотужки... Я цього не розумію... І не поважаю... Вважайте мене черствою і... ше там якоюсь... Але така моя думка... ось...
Celestial Iren Але разом з тим, у нас є пам"ять і згадка про тих кого вже нема, а в цьому випадку, пам"ять про вічне і небесне КОХАННЯ ДВОХ ЛЮБЛЯЧИХ ЛЮДЕЙ!
0
Сонечко....дуже класна стаття))))))