Нехай понесе їх туди,
Де золото степів.
Де марять коханням сади,
Де птахів милий спів.

Нехай забринять у лісах,
Прийдуть комусь у сні.
Застигнуть на чиїхсь вустах.
Лиш не неси мені.

Бо вже й не знаю я сама
Чи витримаю їх.
Душа і так думок повна,
Які неначе сніг.

Хоч деякі неначе сніг,
Впадуть, розтануть і підуть.
А інші мов солодкий гріх
Мене не покидають і зовуть.

Зовуть до тебе, у твої обійми
Нагадують цілунок кожен твій.
Невже будем разом ми?
Лиш слово “так” і ти будеш моїм.