Вечір.....моя улюбена пора року - ВЕСНА...Небо вкрите тисячами яскравих зірочок...я вирішила написати казку, яка ніколи...більше...не буде реальністю... В 21 столітті н.е. жила дівчинка, яка до нестями кохала одного хлопчика. Доля, яка завжди приносить несподіванки, вирішила погратись почуттями молодих людей. Вона жила тут, в Україні, а він за тисячі км від неї, в далекій Америці. Але закохані, які ще докінця не знали життя виріли в те, що почуття здолають відстань... Як приємно було проводити час їм разом...вона ще зовсім юна, адже їй тільки 18...і він вже дорослий, бо йому 25. Неможливо передати словами її очі, які світись від радості бачити його щодня...Які вони були щасливі, коли він зміг на пару місяців вирватись до неї в гості. Кожну хвилину вони проводили разом. Вона завжди була усміхнена і весела, здавалось, що від її сміху раділо все довкола....а особливо він,...її коханий. Часом їм важко було знаходити спільну мову, адже він розмовляв своєю рідною англійською, а вона своєю - українською. Але, саме в такі моменти, вони переходили на спільну мову...мову почуттів. І тільки цю мову вони розуміли до кінця - поцілунки, обійми, закохані погляди одне на одного... Вони познайомились весною...її улюбленою порою року...вона була впевнена - це доля...Вона забула, що доля любить гратись...Коли він поїхав вона стала СУМНОЮ...як вона чекала вечора, щоб він подзвонив до неї...і вони проговорили всю ніч...коли не було вже про що говорити - вони просто говорили одне одному КОХАЮ... Та доля продовжувала гратись....і він зник..зник на пів слові - кохаю...пройшло багато часу вона все вірила і чекала його дзвінка. Вона розуміла, що це відстань...можливо він просто не мав змоги написати чи подзвонити...Та пройшов місяць, другий, третій...а його все не було - ні смс, ні дзвінка...Та вона все чекала...бо щиро кохала... Незмінно сумна вона вірила і чекала...і ось настав той день - він написав, а потім подзвонив...все їй пояснив...І щось наче змінилось в її серці...її почуття вже не були такими як раніше. Bона зрозуміла, що їх кохання назавжди залишиться в історії...Він знову сказав, що кохає її....але вона вже не могла відповісти взаємністю...все минуло... Знову весна...моє життя продовжується...і тільки часом серце повертається в історію, щоб знову і знову переглянути казку, яка ніколи вже не буде реальністю...
Дуже часто стаються такі історії!але чому завжди коли вони не пишуть нам потім зявляєть багато не правдивих відмазок:(скіки можна вже.невже в тому житті нема кохання????Так хочеться шоб було по менше брехні але що ж роблять боляче і пробачити важко:(
Браво Іруся, казочка просто супер, наче ЛЕГЕНДА, Я бачу ти стала сильнішою людиною і змінилася в кращу сторону, це твій плюс)) Доречі ти справилась завданням МОЛОДЕЦЬ!
0
