Немов у сні живу в коханні І так боюся що проснусь.. Нехочеш бачити реальність Де так багато заздрощів і туг... А тут що ранку бачу я тебе Хоч ти мене не помічаєш Колись Замітиш я це знаю Та буде пізно бо проснусь Не можна довго в мріях жити В яких тебе я звик любити...
Як тяжко говорить про те, чого ніхто не розуміє даремні ті слова і дії коли вони вже без надії коли втомився ти вже говорить але незнаєш як це припинить бо рветься з серця те що не мовчить але й про це так тяжко говорить
Здавалось все минуло Пройшли штормові бурі Та чи це все на світі головне? Коли тебе... Немає тут тебе... Останій дощ Але він не для мене Бо тут тебе... Немає тут тебе... Закрив ти очі несказавши слів В мені цей біль Ще досі не стихає Бо ти пішов... Пішов ти вже туди.. Де я тебе ніколи не побачу..
