... з’їдає мою душу...... не хочу ненавидіти!... не хочу!.. не хочу!.. не хочу!.. не хочу!...... і не можу по-іншому......
Я слабка?.... Так, можливо....
Не думала, що здатна.......
... ходжу до церкви... молюсь... прошу в Господа прощення за це почуття....... і все-одно ненавиджу......
... це не гідно, недостойно..... і навіть не мене, а тої людини, яка поряд, яку кохаю...... та чи кохаю?......
... і відкритись Йому не можу..... – не зрозуміє.... і ніхто не зрозуміє.....
... ненавиджу її, ненавиджу..... і боюсь, що скоро не витримаю.....
Зараз Він – для мене..... один подих на двох, поцілунки..... помираю і народжуюсь в Його обіймах......знаю, Він щирий, але...... не вірю.... не вірю Йому........ а ненавиджу – Її......іншу......якій дарував усе те, що тепер дарує мені...... яку не забуде...... не зітре з пам’яті...... і так боляче від цього!!.........
................минуле не дає спокою.
Звісно, я одна така – неповторна,
...
Читати далі »
