Ну от і все... Ти одружуєшся...
Історія скінчилася...
Власне, вона скінчилась 2 роки тому, але я ще вірила...
Як дивно... ніби ці 2 роки я жила не своїм життям...
Я Тебе кохала. Але для тебе була лише "ідеєю фікс". Тимчасовою примхою... Шкода...
Чому я плачу... Я шкодую себе...? це ж егоїзм.... зневажаю таку поведінку... але й досі нічого не можу з собою вдіяти...
Сльози капають на папір, розмиваючи написані слова.... а мені просто дивно: звідки ж вони беруться? Невже у мене ще є до тебе почуття...?
.........та ні.......не може бути... я ж бажаю Тобі щастя!........чому ж тоді я плачу....?
Ні, це плачу не я.... Це знову та маленька дівчинка... Вона зрозуміла, що її мрія ніколи не здійсниться.... бо розбилась... бо її розбили...
Маленької дівчинки більше немає.... і не буде. Бо разом з її мрією Ти розбив її життя, її майбутнє, її щастя...
Але........ залишилась Я!
Сильна і впевнена!!
Яка не показує своїх ... Читати далі »