Зайшла я раз в чат, Найшла тебе тоді якраз. Ти таким прости мині здався, Що я зразу прямо закохалась. - Привіт - Привіт - Як справи? Тебе я запитала, І поцілунок палкий подарувала, Спілкувались далі зустрітись намагались. Та наче навмисне нам це не вдавалось, Ти далеко… Я тим паче… Та кохали не здавались, Що разу поцілунок дарували. В кохані признавались, Всі казали не кохання це, Лиш дитяча гра тай все! Я казала це брехня не віру в це!... Ми кохаємо… Та тут прийшла якось вона, І все перевернула в нас. Ти не казав слова кохаю… Тепер коли тебе я бачу … - Привіт, І тихо плачу… - Привіт! Як справи? Як життя? Хлопця маєш? Все добре, хлопця маю… - Значить ти так кохала? Що мене забула в рас… Вже другого зустріла і кінець? - Так кінець…. Ми могли бути разом, але ти…. Признався в кохані потім не мені…. - Вибач я тебе кохаю… Та зради не пробачаю….
0
