Поглянь туди, на хмарку, зліва,
Там причаївсь Амур несміло.
Зручніше місце вибирає,
Смертельним зіллям стріли наповняє.
Те зілля ранить в саму душу,
І море здатне перетворити в сушу.
Ним можна серце зупинити,
І розум іншій волі підкорити.
Вмостивсь Амур на тій хмаринці,
І щось шукає в своїй скриньці.
Аж раптом Вітер злий зірвався,
І підхопив Амура в вальсі.
Ти що це робиш, зупинися!
Прошу тебе, не мчи так риссю.
А Вітер дме що було сили,
Амура вже не слухаються крила.
Амурчик падає, все нижче - нижче,
Земля та Люди ближче-ближче.
Страху набрався наш Амур.
І впав на кам’яний бордюр.
Піднявсь Амур, не має сили,
Болить все тіло, навіть крила.
Ступити кроку вже не може,
Що ж це таке, і де я??? Боже!
Кругом все сіре та безбарвне,
І щось Любов’ю тут не пахне.
Метушаться всі, туди-сюди,
Амур не зна, куди йому іти.
Вікно відкрите Він помітив,
В кімнаті щось сумують діти.
Нажа
...
Читати далі »
