Нам було добре, там, тоді
в ту тиху ніч, на морі...
На березі, серед зірок кохались ми лиш двоє...
Кохали так, як сонце-день,
як ніч-пітьму кохали...
Кохали так, не боючись що втратим це кохання,
бо знали, що ВОНО- ЖИВЕ в серцях наших коханих,
в обіймах рук, в словах простих,
в цілунках, в зорях, в морі...
ВОНО-велике і людське,
воно повсюди, ВСЮДИ!!!
Та лиш не знали ми одне...
одне-єдине слово...,
та як би знали-що тоді?
Це був лиш...СОН, тай годі...
Нема ні моря, ні пітьми,
а ні обійм коханих...
Лиш голос десь із глибини:
,,ЗНАЙДИ МЕНЕ, КОХАННА..."
|
0
