Сонце просить тебе увійти
У безмежний світ тепла й темноти.
І забувши про все і про всіх
Ти ідеш по дорозі крізь біль.
У кінці дороги ангел стоїть,
І піднявши руку тільки мовчить.
Ти не можеш зупинити себе,
Бо самотнє щастя помре.

На світанку ти покинув їх,
Та запізно дощ упав до ніг.
Біля серця вже руки нема
І тебе прийняла тільки зима.
Ми забули тебе і ким ти був,
Ми забули усе що ти зробив.
Ми забули тебе, бо ти не був
Таким, як світ тебе хотів.